Народився Іван Миколайорвич Мартинець 5 травня 1919 року в селянській родині у Вільшанах. Після закінчення 9 класів був призваний до лав Червоної армії. Війна застала його солдата-водія під Брестом. Дивом йому вдалось вийти з оточення, потім були бої під Москвою, де він отримав поранення. Після лікування в шпиталі - навчання в вртилерійському училищі, а звідти знову на фрорнт. Тепер вже лейтенантом, командиром вогневого взводу 1846 винищувального протитанкового артполку.
І.М. Мартинець - учасник Курської битви, визволяв Харків і рідні Вільшани.
В боях в районі села Черемушного Харківської обл. 7-8 вересня 1943 року відбиваючи контратаку противника з ручного кулемета лейтенант Мартинець знищив до 15 солдат проивника, але й сам зазнав серьозного поранення. Проте, бою не залишив і продовжував командувати взводом. Бійці його взводу знищили 2 ворожих танка і відбили контратаку. А командир, отримавши друге поранення втратив свідомість і був евакуйований до госпіталю. Після лікування Іван знову на фронті. 25 квітня на території Румунії, коли особовий склад його взводу був виведений з ладу, сам особисто став до гармати і відбив атаку ворожих танків. А 9 травня 1945 року, коли більшість вже святкувала Перемогу лейтенант Мартинець ще воював під Прагою. Після демобілізації Іван Миколайович повернувся до рідного села, до мирної праці.
За мужність і героїзм, проявлені у боях з ворогом він нагороджений 2 орденами Червоної Зірки, медалями "За відвагу", "За перемогу над Німеччиною", "за оборону Москви", лейтенанту Мартинцю Івану Миколайовичу було оголошено вісім подяк за звільнення міст та прориви оборони важливих стратегічних об'єктів, в тому числі і за звільнення Харкова.
Блоги
Форум
Оголошення
Інше
