Хутор Христоси.

Хлопці,тут читав богато цікавого про ваше село Вільшани.Я нещодавно придбав собі садибку в мальовничому кутку селища Горіхове,це майже поруч з Вільшанами.Так ось дуже хотілось дізнатися про походження нашого хуторка,десь читав шо він має відношення до Ковалевського і є частиною села Вязове яке знаходиться десь в кілометрі від Горіхового. В народі Горіхове називають Христасами. Кажуть тут мешкало богато селян з прізвищем "Христоев",на цвинтарі досить богато похованнь з цим прізвищем.А те Вязове шо поручь,ще називають Паньским селом,там є "панський ставок",та "панський сад" з терасами та місце де стояла панська хата,кажуть зробленна з дерева була,також є інформація шо в селі був винокуренний заводик.А про наше село Христоси майже жодних відомостей,лишень бо моторошна легенда про "Голосну Криницю"яку розповідають місцеві алкаші та старі баби.Допожіть з інфою про село,дякую.

Так, цікава тема, дякую. Нажаль, от так-от, сходу про ті краї нічого не скажу. Є "літопис" протопопівського краєзнавця Мартиненка, занадто поверхневий, занадто аматорський, ось, звідти-

Мартиненко:

Село Вязовое Село расположено от Протопоповки 4км в лесу Мерчанского лесничества. Название оно получило от того что находится в Вязневом яру где некогда был лес-Вязень. Первыми в этом яру поселились четыре казака , братья по фамилии Бурда, они и основали Вязовое. Вокруг Вязового был непроходимый лес. В лесу водились волки, лисицы, дикие кабаны, козы, даже были медведи. Медведя, якобы, поймали в урочище Медвежьего яра, отчего это место и получило такое название. У Вязовом была экономия пана Ковалевского, о жестокости которого говорят, что он кого захочет того и отдаст в солдаты, даже ловили посторонних, что бы отдать в солдаты за другого. Затем у Вязовом была экономия пана Беленького. Здесь он создал винокуренный завод и корчму. Мать Бурды Ильи пан Ковалевский выменял у другого пана за собаку. Земля крестьянам была наделена возле Зелёного Дуба, на Парнице и в других местах за 18-20 км от села. Выше Вязового на север росли три ясеня. Их никто не пытался срубить, т.к. в народе ходил разговор (легенда), что возле ясенов выходили икона и крест. И когда два брата срубили два ясеня, то они умерли и уже третьего ясеня никто не рубил. И только при Советской власти его срубили и отвезли в Ольшанскую волость ( записано со слов старожилов села Вязовое Корниенко Михаила Алексеевича-78 лет и Бурда Дениса-62г) Вышеуказаное об селе Вязовом записал в конце 30х годов Гук Александр Семёнович- бывший в то время председателем сельисполкома. Время возникновения села Вязового неизвестно. Село входило в состав Ольшанской волости, прихожане его были приписаны к Николаевской церкви с. Ольшаны. В 20х годах у Вязовом из числа его жителей свирепствовала банда. В 1927 в селе построена школа, которая как начальная школа работала 45 лет.В 1973 её закрыли как малокомплектную. В период написания этих строк харьковская ТЭЦ-5 на базе Вязовской начальной школы создаёт пансионат для своих рабочих и пионерский лагерь для их детей. В 1030 году в селе был организован колхоз имени Будённого. С 1950 до 1979 года это бригада совхоза им. Ильича и отделение птицесовхоза. В 1979 году земли совхоза переданы Пересечанской птицефабрики и помещения переоборудованы под кролеферму. Административно населённый пункт остался в составе Протопоповского сельского совета. У верховьях Вязового яра расположено село Орехово (Христосы). До 1967 года село входило в состав Протопоповского сельского совета. До 1927 года сёла Гуковка, Безруков,Скнарино, и Христосы входили в состав Вязово-Гуковского сельского Совета.

Можливо, щось підкаже Володя Маслійчук, але зараз неможу йому дозвонитись.

P.S. А легенда про Голосну криницю- це цікаво, я її не знаю, якщо можна- напишіть.

О!Це вже немало,дуже дякую.Тоді чекаємо на Володю Маслійчука і якщо пощастить на більш докладнішу інфу про Христоси.

Про голосну криницю знає кожен старожил з нашого села.Коли я спитав сусідку чому саме "голосна",мені розповіли легенду часів голодомору.Кажуть мешкала в Христосах жінка яка мало двійку дітей,коли прийшов голод їх,звісна річ, нестало чим годувати.Жінка шоб скоротити страждання дітей відвела їх до криниці та потопила.Через деякий час не витримавши докорів сумління бідолошна і сама вкинулась до криниці.Згодом як це буває на місцях де заподіяно велике лихо,виявелася діяльність примари.А саме мешканці які ходили на роботу до сусідьного Вязового спостерігали в темні часи,як на криниці хтось голосить,співає жалібливих пісень.У часи совку приблизно в 60-х роках до криниці привезли батюшку який освятив місце,та провів молебен.На ранок моя сусідка йшла з чоловіком до роботи,та побачила біля криниці свіжесенький торт.Його як кажуть батюшка залишив як відкуп для вигнаного духа.

Дорога до криниці пролягає через вязовий яр.Це единий шлях до Вязового з Христосів.Криниця знаходиться по середені шляху,у самому яру.Богато людей приіздять саме через цю воду до "голосної",кажуть вода свячена і корисна.Може й так,а про мене просто дуже смачна.Ще як водиться у багатьох селах,та кожне має свою історію про танк чи поховання німців,неподалік криниці місцеві показували мені болото де лежать рештки літака часів Другоі Світовоі.Но шо саме цікаве,справді богато хто про це знае,і не тіки в нашому селі.В інеті знаходив про це замітки.Хто знае.Але мене цікавить більш стародавня історія,особливо вже ставшого мені рідним хутора Христоси,та околиці Вільшан.

Бррр... Дійсно, моторошна легенда. Та якось, за межами мого розуміння- брати воду з криниці з такою страшною історією.....

А про літак я чув, навіть розмовляв з одним "чорним археологом", що стверджує, ніби-то, знайшов його- визначив металошукачем і, навіть, потикав в нього щупом. Але "серйозні люди з Харкова" попросили не чіпати "якщо не хочеш проблем", хоча можливо він і блефує.

Я сам с шукачем ходив поруч,знаходив богато авіаційних нобоїв по лісі.Нажаль в Вязовому де стояла паньска хата нічого не знайшли,тіки гільзачі з ППШ.В Христосах,я дізнався у старого діда,стояла польова кухня німців.Каже нікого не ображали,дітей підгодовували,а його маму фельдшер лікував воєнними ліками.Вона дістала поранненя від розриву снаряду біля Вязового.

Запитував у Маслійчука з приводу цих місць, сказав лише, що це хутори вільшанських обивателів, а більше, отак от сходу нічого не скаже. Так Христоси- хутір Христоєвих, але подробиць про цей рід незнає, бо спеціально цим питанням не цікавився.

А от пошук з металошукачем- це цікаво. Мені було б цікаво прочесати поле між Шматовим і лісом, в стародавні часи, там , певно щось було, кераміки валяєтеся дуже багато, може там є щось і цікавіше ніж кераміка.

Дякую за інфу.Ще цікаво дізнатись про річку "вязову".там де йде наш яр,починаючи від Христосів та до самого села Вязового пролягае ланцюжок ставків.Я стрічав інформацію шо там пролягяла річка вязова,та пан загатив іі греблями і поставив млини для своіх гоподарьских потреб.Я так думаю шо згодом річка замуліла та залишилось лише кілька ставків.

Так, див. тут в розділі "Інші Карти" [Ссылки видны только зарегистрированым пользователям! Зарегистрироваться на сайте!] є план генерального межування кінця 18 століття,( [Ссылки видны только зарегистрированым пользователям! Зарегистрироваться на сайте!] ), там добре позначена річка В'язова і, що цікаво, навіть у Шматовому була річка, при чому, не така вже й мала, якщо там був водяний млин.

Дякую,зараз буду дослiджувати!)