Олексій Гичка

*******
Змішались радості й турботи,
Злилися разом давнє і нове.
Земля витримує такі перевороти
Що здатні знищити усе живе


Говорять: людство добіга кінця
Та вірю я у нові перемоги.
Доки любов живе в серцях,
Людина варта на прощення бога.


Терпіння

давно образ у ньому вщерть-
Та серце нові весни зустрічає.
Того, що не забуть і не зітерть-
Воно і забуває і прощає.

Так скільки ж в ньому любові й добра?
Чи вистачить всіх обігріти?
Мабуть, то терпіння- божєа іскра,
Бо жити- це значить терпіти.

Щастя

Щастя людини....у чому?
Яка його формула й міра?
Мабуть вічне щастя у тому,
Що є і любов і довіра.

Коли здійснити мрії вдастся,
Коли поруч близькі і сім'я-
То і є те далеке щастя,
Чим живу, чим щасливий я.

Помилки життя

Не звинувачуючи долю,
Без співчуття і каяття,
Переростають в прикрість болю
Помилки власного життя.
А ЇХ, на жаль, в людей багато,
Усіх, мабуть, не зрахувать.
І від життя чого чекати
Ніхто із нас не може знать.

*****

Я для тебе живу, я тобою живу,
Золотосяйна, прекрасна перлина.
Ти як казка, як сон на яву,
Мого серця гріховна провина...


А як з іншим буде тобі краще-
Зрозуміюусе і пробачу.
Тільки я не повірю нізащо,
Що для тебе нічого не значу...

****

Надворі сніг.... Сріблястий сніг,
Мов цвіт акації блискучий.
То тихо адає до ніг,
То пильно заглядає в очі.

А я стояв- дививсь завмерши....
Я той прекрасний день згадав,
Коли тебе побачив вперше
І на завжди запам'ятав...

Як цей... Як цей... Такий же сніг-
Летів, сміявся, падав вільно.
А я й подумати не міг,
Що полюблю тебе так сильно.

****

Ти-вогонь стривоженого серця,
Така жє ясна, як хлібний колос,
Ти-пісня, що на волю рвется,
Ти стан душі, ти правди голос.
Ти-страх, ти-радість, ти-надія,
Тобою тільки я живу.
Для мене-нездійсненна мрія,
Для когось-казка на яву.