Герої не вмирають!

13 лютого 2015 - Stanley

Народився Артур 24 травня 1988 року у Вільшанах.

Спробував у житті різні професії - попрацював кухарем, ювеліром, мангальщиком, експедитором........ Останні роки працював у ФОП Гладкий в Житомирі, де жив з дружиною Лесею та маленькою донькою.

Гарно грав на гітарі, був щирою товаристською людиною.............

в березні 2014 року був призваний по мобілізації. Служив оператором-навідником крупнокаліберного кулемета КПВД у легендарній 95 аеромобільній бригаді.

Був нагороджений срібним знаком "за оборону аеропорту" ( після звільнення Краматорська), нагрудним знаком "За Зразкову Службу, а незадовго до загибелі і медаллю "За відвагу"

«Артур був патріотом своєї держави. Вірив, що Україна переможе, – розповідає Леся Сілко, дружина загиблого. –Він дуже добре знав історію і постійно мені щось розповідав, порівнював минулі часи і події з сьогоднішніми, але я його майже не слухала, на жаль».

Рідні й друзі сім’ї Сілко не розуміють, чому саме таких людей війна забирає першими. За їхніми словами, військовий був впертим, але дуже тактовною, доброю, життєрадісною, комунікабельною, наполегливою і цілеспрямованою людиною.

«Артур завжди відгукувався, якщо просили про допомогу. Він був дуже працьовитим і фантастично захоплювався тим ділом, за яке брався, але передусім він був найкращим чоловіком і батьком», – каже Леся Сілко.

7 жовтня 2014 року БТР Артура при виконанні бойової задачі в Донецькому аеропорту потрапив під мінометний обстріл. БТР загорівся, уламок першої ж міни пробив кевларову бокову пластину і під час надання медичної допомоги Артур помер......

Ось що говорять про нього його однополчани :

"Хороший був хлопець – справжній патріот. Цікавився історією своєї країни, гордився тим, що служить. Будучи резервістом, хотів іти служити за контрактом".

"Завжди йшов попереду, без питань виконуючи всі накази".

"Героєм був за життя, героєм лишиться в наших серцях..."

"Знаєте, як, зазвичай, кажуть: "Сміливого куля минає". Але, на жаль, в цьому випадку не минула, хоч і був сміливцем".

"Це мій кращий друг. Коли були з ним в Краматорську, ділилися останнім... Я братом його називав. Ніколи його не забуду. Хай з Богом спочиває…"