В. Маслійчук. Скільки ж років тобі, Пересічне

Щоранку, їдучи на роботу, я не можу не милуватися новим щитом при в'їзді та виїзді з Пересічного. Усе гарно, ошатно, зграбно ззовні. Та щось змушує мою кляту вдачу непокоїтися, незручно йорзатися на сидінні маршрутки. Питання власне не як, а що написано й зображено на щитах. Проблема в даті, яка стоїть – 1635. Себто, щиро шановане Пересічне існує саме з оцього року. Буду відвертим, я не знаю чия нестримна фантазія уткнула ті числа туди, але певний в одному, власне цього разу як особа, що впродовж майже десяти років займається місцевою історією XVII-XVIII ст., в жодному документі 1635 року, відомому мені, населеного пункту під назвою Пересічне немає. Дата взята цілком ймовірно і здавнює вік населеного пункту більше ніж на двадцять років. З яким істориком порадилися особи, що проектували той знак мені теж невідомо, може його інформація істотно змінить мої уявлення про початки заселення Харківщини, та й власне про історію самого Харкова, заснованого, як виявляється, пізніше за Пересічне, 1654 року?
Перші згадки про населені пункти теперішнього Дергачівського району навряд чи сягають далі 1655 року. Стійкі поселення тут з'явилися уже після перших бур та перемог козацької революції. До цього письмових згадок про поселення на території району нам просто не траплялося. І оцінювати початок населеного пункту, слід не в уявних площинах, а конкретно за першою безпосередньою письмовою згадкою. Таким чином, Пересічне, як Вільшана та Деркачі, вперше згадується в переписі околиць Харкова 1660 року, дані цього перепису, між тим, надруковані. Тобто, датою заснування цих поселень мусимо взяти 1660 рік. Дуже вірно з цього приводу поступили у м. Люботин, яке теж вперше згадується у тому переписі. Датою початку міста люботинці вважають 1660 рік. Жодних претензій у фахових істориків. Так само, перші згадки про Гаврилівку та Сінолицівку, 1662 рік, у документі про відмежування земель цьому ж Пересічному. Курязький Преображенський монастир існує з 1673 року, отже, й сільце Подвірки може починати свій відлік від початків цього монастиря. При тому – це така чудова нагода для Подворок посвяткувати день селища саме на Преображення Господнє,  на яблучний Спас, 19 серпня.
Здавнення віку – характерна риса місцевих краєзнавчих студій і діяльностей місцевих адміністрацій. Не вважаємо те доречним. Здавненість віку не прикрасить сьогодення, а якщо, пробачте, не вірно зображувати минуле – то це привід задуматися як над компетенцією сучасного керівництва, так і власне на потребі місцевого населення в історії, яку можна просто довільно вигадати. Абсолютно не дорікаємо в тому місцевим шанувальникам старовини, але історик мусить користуватися перевіреними фактами, хоча, звичайно, від помилок і припущень незафрахтований ніхто, навіть автор цього нарису. Тобто, уважніше ставимося до надбань минулого! Цінуймо той скарб, що передається від покоління до покоління, ретельніше зважуймося, працюючи з історичними свідченнями, на певні висновки!
Хочеться того пересічанам чи ні, але дату на щиті доведеться змінити, будь хто, пошкодивши той щит, може уникнути відповідальності банально, взявши консультацію у фахівців Харківського національного університету про справжню дату заснування містечка, з письмовим підтвердженням. Дата неправильна, отже її можна збити. Ну чим не юридичний прецендент, яких сила у нашій складній сучасності.
Узагалі мешканцям Пересічного можна й слід пишатися не тією штучною здавненістю, а діячами дещо пізніших часів. Взяти, наприклад, діяльність пересічанського сотника, що вислужився з „низів”, ставши навіть полковим суддею Харківського полку, Андрія Головашича (1732-1757рр.), за керівництва якого Пересічне з невеличкого сільця перетворилося на істотний центр Харківського полку, діяльність славнозвісної родини Ковалевських, що мала маєтності біля містечка. В пізнші часи Пересічним захоплювався художник М.Дерегус, композитор Я. Степовий. З містечка вийшли десятки славетних людей. Узяти ще для прикладу таку особу як Василь Пащенко-Тряпкін, уродженець цього села, саме ця особа, одна з найбагатших в Харкові, зі своїми підручними прикажчиками пересічанами обладнала й забудувала харківський Благовіщенський базар в середині ХІХ століття. І сьогодні Пересічне – це дійсно край трудівників, чудових та талановитих людей. Це більша підстава для гордощів.
Для тих хто хоче й всіляко силується збільшити вік свого населеного пункту, радимо робити те обґрунтовано й після консультацій з фахівцями. Врешті-решт, через історичні свідчення люди креслять кордони і починають війни. Будьте обережнішими з минулим!

  © Фото Sloboganin